.RU

1. Загальні положення

1. Загальні положення


Основу економіки будь-якої країни становлять окремі підприємства та компанії, що зайняті виробництвом продукції, виконанням робіт чи наданням послуг. Тому наявність повної і достовірної інформації щодо їх становища є основним джерелом даних для проведення економічного аналізу, результати якого в першу чергу призначені для обгрунтовування управлінських рішень на макро- і мікрорівнях, а також для активізації інвестиційної діяльності. Актуальність такого аналізу суттєво зростає для країн з перехідною економікою, де відбуваються істотні зміни у системі господарювання, здійснюється трансформація суспільного устрою.
На мікрорівні фінансове становище є однією з основних оцінок господарської діяльності підприємства. Він визначає найважливіші характеристики конкурентоспроможності підприємства та його потенціал в діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відносин, як самого підприємства так і його ділових партнерів.
На макрорівні фінансове становище країни в цілому, а також на рівні її окремих регіонів, галузей економіки (видів економічної діяльності), форм власності тощо є важливим індикатором обгрунтування рішень органів державного управління і самоврядування щодо структурної перебудови економіки, здійснення інвестиційної та податкової політики, проведення приватизації та ін.
В умовах економіки, що спирається на ринкові важелі регулювання, кожне підприємство потенційно являє собою інвестиційний проект або сукупність таких проектів. Такий проект має бути ретельно обгрунтований, при цьому необхідно проаналізувати його сильні та слабкі сторони, подати потенційним інвесторам, забезпечити його фінансування, а також ефективно управляти процесом його реалізації.
При цьому ключова проблема полягає в інвестиційній привабливості підприємства - доцільності вкладання вільних грошових коштів саме в нього. Тому потенційні інвестори при виборі об‘єкта інвестицій керуються результатами як фінансового аналізу діяльності підприємства, так і його рейтингового оцінювання. Інвестиційна привабливість підприємства є важливою характеристикою не лише для внутрішнього інвестора (резидента) а й для зовнішнього (нерезидента), який має інтерес щодо вкладення прямих чи портфельних інвестицій в українські підприємства.
Фінансовий аналіз підприємств є основним елементом фінансового менеджменту і аудиту. Практично всі користувачі фінансових звітів застосовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень по оптимізації своїх інтересів. Основною метою фінансового аналізу є отримання відносно невеликої кількості ключових (найбільш інформативних) показників, що дають об‘єктивну і точну картину фінансового становища підприємств, їх прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, в розрахунках з дебіторами та кредиторами. При цьому доцільною є оцінка як поточного фінансового становища підприємств, так і розробка прогнозів на найближчу або більш віддалену перспективу, тобто отримання інформації про очікувані значення параметрів фінансового становища через певний час.
Економічна теорія оперує поняттям “стійке фінансове становище” розуміючи при цьому не лише якісні характеристики фінансів підприємств, а й кількісні показники цього явища. Цей принциповий висновок дозволяє сформулювати загальні принципи побудови науково обгрунтованої методики оцінювання фінансового становища та інвестиційної привабливості підприємств і організацій України незалежно від форми власності, виду економічної діяльності, рівня агрегованості тощо.
Таку оцінку можна отримати різними методами та за допомогою різних критеріїв.
Наводимо методику комплексного оцінювання фінансового становища та інвестиційної привабливості підприємств і організацій в умовах ринкової економіки на мікро- і макрорівні, що грунтується на розрахунках фінансових коефіцієнтів та побудові системи відповідних рейтингів. Застосування цих підходів не виключає використання інших методів фінансового аналізу. У ряді випадків ці та інші підходи доцільно використовувати в комплексі.
Принципові положення цієї методики грунтуються на засадах традиційного фундаментального фінансового аналізу, основна ідея якого полягає в тому, що вкладення в цінні папери фірм і корпорацій близькі за надійністю (ступенем ризику), якщо близькі їх показники платоспроможності та фінансової стійкості. (На відміну від технічного аналізу фондових ринків, адепти якого стверджують, що вся інформація, яка може бути корисною для прийняття рішень на ринку, міститься в самій передісторії ринку, в зміні курсів цінних паперів). В умовах нерозвиненості в сучасній Україні фондового ринку ефективне використання другої концепції поки що є передчасним.
Основними етапами методики є:
- збір та аналітичне опрацювання вхідної інформації за період часу, що треба оцінити;
- обгрунтування системи показників, що використовуються для аналізу фінансового становища та інвестиційної привабливості, їх класифікація, розрахунок підсумкового показника рейтингової оцінювання;
- класифікація (ранжування) підприємств за рейтингом.
Аналітичний порядок передбачено і для макрорівнів агрегування: країна, регіон, форма власності, вид економічної діяльності тощо.

^

2. Джерела інформації


Основними джерелами даних для проведення аналізу фінансового становища та інвестиційної привабливості підприємств і організацій є «Баланс»та «Звіт про фінансові результати».
^

3. Фінансові коефіцієнти, їх склад та методика розрахунків


Фінансові коефіцієнти - це відносні показники фінансового становища підприємства. Вони розраховуються у вигляді відношень абсолютних показників фінансового становища або їх лінійних комбінацій. Відносні показники фінансового становища підрозділяються на коефіцієнти розподілу та коефіцієнти координації.
Коефіцієнти розподілу застосовуються в тих випадках, коли потрібно визначити, яку частину становить той або інший абсолютний показник фінансового становища від підсумку групи абсолютних показників, до яких він належить.
Коефіцієнти координації використовуються для відображення відношень різних по суті абсолютних показників фінансового становища або їх лінійних комбінацій, що мають різний економічний зміст.
Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає у порівнянні їх значень з базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки за звітний період та за ряд років. У вигляді базисних величин використовуються середні за часовим рядом значення показників даного підприємства, що належать до минулих сприятливих з точки зору фінансового становища періодів; середньогалузеві значення показників; значення показників, розрахованих за даними звітності найбільш успішного конкурента (бенчмаркінг). Крім того, базою порівняння можуть бути теоретично обгрунтовані або отримані в результаті експертних опитувань величини, що характеризують оптимальні або критичні з погляду стійкості фінансового становища значення відносних показників. Такі величини фактично виконують роль нормативів для фінансових коефіцієнтів, хоча методику їх розрахунку залежно, наприклад, від сфери виробництва, поки що не створено. Для точної та повної характеристики фінансового становища підприємства та тенденцій його зміни достатньо порівняно невеликої кількості фінансових коефіцієнтів. Важливо лише, щоб кожний з цих показників відображав найбільш суттєві аспекти фінансового стану.
Згідно із сучасною теорією фінансів, система відносних фінансових коефіцієнтів за економічним змістом може підрозділятись на такі основні групи:
- показники оцінювання рентабельності підприємства;
- показники оцінювання ефективності управління (прибутковості продукції);
- показники оцінювання ділової активності (капіталовіддачі);
- показники оцінювання ринкової (фінансової) стійкості;
- показники оцінювання ліквідності активів балансу (платоспроможності).
Наводимо основні фінансові коефіцієнти, що використовуються для аналізу фінансового становища та інвестиційної привабливості згідно із зазначеними напрямками. Слід зауважити, що даний перелік є типовим, базовим і в окремих випадках можливе його коригування шляхом вилучення чи доповнення окремими іншими показниками.
^

З.1. Показники оцінювання рентабельності підприємства


Показники рентабельності показують, наскільки прибуткова діяльність підприємства (регіону, галузі тощо) є узагальненою характеристикою ефективності господарської діяльності. Вони також є важливою характеристикою факторів формування прибутку і доходу та використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення. Безпосередній вплив на них здійснюють показники ефективності управління та ділової активності.




^

3.2. Показники оцінювання ефективності управління (прибутковості продукції)


Ці коефіцієнти характеризують рівень віддачі на одиницю вкладених ресурсів в процесі здійснення господарської діяльності на певному підприємстві чи групі підприємств. Різниця показників ефективності управління - в числівнику формул, тобто в фінансових результатах, що відображають певний аспект господарської діяльності.


^

3.3. Показники оцінювання ділової активності (капіталовіддачі)


Коефіцієнти ділової активності характеризують ефективність використання ресурсів підприємства, як власних, так і залучених.




^

3.4. Показники оцінювання ринкової (фінансової) стійкості


Фінансова стійкість характеризує фінансову незалежність, здатність маневрувати власними коштами, достатню фінансову забезпеченість для безперервної діяльності, становище виробничого потенціалу, критерій оцінювання надійності підприємства як ділового партнера.






^

3.5. Показники оцінювання ліквідності балансу (платоспроможності)


Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами строк повернення яких в грошову форму відповідає строку погашення зобов’язань.



^



3.6. Робочі формули для розрахунків фінансових коефіцієнтів


Робочі формули для розрахунків розглянутих в підрозділах 3.1.-3.5. фінансових коефіцієнтів наведено в табл. 1. За джерела інформації використано форми звітності за П(С)БО 2 “Баланс підприємства” та П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”. Після переходу України на міжнародні стандарти з бухгалтерського обліку відбулися певні зміни в структурі і складі окремих показників, що в свою чергу потребує коригування робочих формул розрахунків фінансових коефіцієнтів (табл. 1).
Таблиця 1
Робочі формули для розрахунків фінансових коефіцієнтів
(відповідно до ПСБО, що набули чинності з 1.01.2000 р.)


Показники оцінювання рентабельності підприємства
(К1)
(К2)
(К3)
(К4)

Показники оцінювання ефективності управління (прибутковості продукції)
(К5)
(К6)

Показники оцінювання ділової активності (капіталовіддачі)
(К7)
(К8)
(К9)
(К10)
(К11)

Показники оцінювання ринкової (фінансової) стійкості
(К12)
(К13)
(К14)
(К15)
(К16)
(К17)
(К18)
(К19)

Показники оцінювання ліквідності балансу (платоспроможності)
(К20)
(К21)
(К22)

^

3.7.Аналіз та інтерпретація фінансових коефіцієнтів


Оцінка фінансового становища та інвестиційної привабливості суб’єктів господарської діяльності на різних рівнях агрегування (підприємство, регіон, вид економічної діяльності (галузь), держава тощо, тобто у тих випадках, коли таке агрегування є доцільним) на основі використання фінансових коефіцієнтів полягає у зіставленні величини показників за попередній період, між аналогічними економічними одиницями (наприклад, підприємства однієї галузі), з економічними одиницями, що визнані за еталон, з середньогалузевими або середньорегіональними значеннями та подальшому якісному аналізі.

Таблиця 2
Порогові значення для деяких фінансових коефіцієнтів у виробництві (для нормально функціонуючої розвиненої ринкової економіки, що не перебуває у стадії кризи)

Коефіцієнт
Назва коефіцієнта
Порогове значення
Оцінювання ділової активності (капіталовіддачі)
К8
Оборотність запасів
К = 3
Оцінювання ринкової (фінансової) стійкості
К11
Коефіцієнт автономії
К  0,5
К12
Коефіцієнт співвідношення запозичених і власних коштів
К  1
К14
Коефіцієнт маневреності власних коштів
К = 0,5
К15
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами
К  0,6 - 0,8
К16
Коефіцієнт майна виробничого призначення
К  0,5
Оцінювання ліквідності балансу (платоспроможності)
К20
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
К  0,2 - 0,5
К21
Коефіцієнт критичної ліквідності
К  1
К22
Коефіцієнт поточної ліквідності
К 2
Якщо у розрахованих фінансових коефіцієнтів мають місце істотні відхилення від значень, що наведені в табл. 2, то це є підставою вважати, що на об‘єкті, який аналізується, суттєво порушені фінансова стабільність та інвестиційна привабливість.
Велике значення для аналізу інвестиційної привабливості та фінансового становища має також змістовна інтерпретація явищ, що характеризуються величиною і динамікою вибраних фінансових коефіцієнтів. В таблиці 3 наведено базові тлумачення економічного змісту цих коефіцієнтів, що мають полегшити інтерпретацію їх конкретних числових значень.

Таблиця 3
Економічний зміст фінансових коефіцієнтів

Рентабельність продажу
показує, який прибуток з одиниці реалізованої продукції отримало підприємство
Рентабельність активів
характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку
Рентабельність капіталу
характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує власний капітал
Рентабельність необоротних активів
характеризує загальну ефективність використання основних фондів підприємства



Прибуток від реалізації на 1 грн. обороту
показує, скільки прибутку від реалізації (результатів від реалізації) припадає на одиницю реалізованої продукції
Прибуток від всієї реалізації на 1 грн. обороту
показує, скільки прибутку від всієї реалізації (результатів від реалізації та позареалізаційних доходів або витрат) припадає на одиницю реалізованої продукції



Оборотність всіх оборотних активів
показує швидкість обертання всіх оборотних активів підприємства
Оборотність запасів
відображає швидкість оборотності запасів і затрат підприємства за період, що аналізується. Зниження К8 свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію
Оборотність дебіторської заборгованості
показує розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством. Зростання К9 означає скорочення продажу в кредит. Зниження К9 свідчить про збільшення обсягу кредиту, що надається
Оборотність банківських активів
показує швидкість обороту грошових коштів і цінних паперів підприємства. Зростання К10 свідчить про зростання ефективності роботи підприємства, проте це може бути зумовлено інфляційними процесами
Оборот до власного капіталу
характеризує швидкість обороту власного капіталу, що для акціонерних товариств означає активність засобів, котрими ризикують акціонери. Різке зростання К11 свідчить про тенденцію до бездіяльності частини власних засобів
Коефіцієнт автономії
характеризує питому вагу власних коштів у загальному підсумку балансу. Зростання К12 свідчить про зростання фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових ускладнень у майбутніх періодах. З точки зору кредиторів така тенденція підвищує гарантованість повернення зобов’язань підприємства
Коефіцієнт співвідношення запозичених і власних коштів
характеризує відношення величини зобов’язань підприємства до величини його власних коштів. Змістовно доповнює К12



Коефіцієнт маневреності власних коштів
характеризує відношення власних оборотних коштів до загальної величини власного капіталу. Показує ступінь мобільності власних коштів підприємства. Високі значення К14 позитивно характеризують фінансове становище підприємства
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами
є відношенням величини власних оборотних коштів до вартості запасів і витрат підприємства. Є однією з важливих характеристик фінансової стійкості підприємства
Коефіцієнт майна виробничого призначення
є відношенням суми вартостей основних засобів, довгострокових фінансових інвестицій, капітальних вкладень, виробничих запасів і незавершеного виробництва до підсумку балансу. У випадку зниження К16 нижче за критичне значення (табл.2) доцільне залучення довгострокових запозичених коштів для збільшення майна виробничого призначення
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів
дорівнює відношенню величини довгострокових зобов‘язань до суми джерел власних коштів підприємства, довгострокових кредитів і позик. К17 дозволяє приблизно оцінити питому вагу запозичених коштів при фінансуванні капітальних вкладень
Коефіцієнт короткострокової заборгованості
виражає частку короткострокових зобов’язань підприємства в загальній сумі зобов’язань
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості
кредиторська заборгованість свідчить про величину грошових коштів, тимчасово залучених підприємством і які потрібно повернути. Зростання К19 означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства; зниження – зростання закупок в кредит
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
дорівнює відношенню величини найбільш ліквідних (грошові кошти та їх еквіваленти) активів до суми поточних зобов’язань. К20 показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити
Коефіцієнт критичної ліквідності
в цьому коефіцієнті до складу ліквідних активів входять витрати майбутніх періодів та оборотні активи без запасів. Коефіцієнт критичної ліквідності відображає прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Таким чином, К21 характеризує очікувану платоспроможність на період середньої тривалості одного обороту дебіторської заборгованості.
Коефіцієнт поточної ліквідності
у коефіцієнті до складу ліквідних активів включено оборотні активи та витрати майбутніх періодів. К22 характеризує платіжні можливості підприємства, що оцінюються за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливої реалізації готової продукції, але й продажу, при необхідності, окремих елементів матеріальних оборотних коштів. Цей коефіцієнт характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, що дорівнює тривалості одного обороту всіх оборотних коштів

^

4. Порівняльна комплексна рейтингова оцінка фінансового становища та інвестиційної привабливості підприємств і організацій


Підсумкова рейтингова оцінка враховує всі найважливіші показники (параметри) фінансово-господарської і виробничої діяльності підприємств, тобто господарської активності в цілому. При її побудові використовуються дані про виробничий потенціал підприємств, рентабельність їх продукції, ефективність використання виробничих і фінансових ресурсів, становища і розміщення коштів та інші показники. Точна і об’єктивна оцінка фінансового становища та інвестиційної привабливості не може грунтуватись на випадковому наборі показників. Вибір і обгрунтування вихідних показників (коефіцієнтів) здійснюються відповідно до сучасної теорії фінансів та включають потреби суб’єктів управління в аналітичній оцінці, виходячи з конкретних цілей такого дослідження. Принциповий перелік таких показників та підходів до їх розрахунків наведено в підрозділах 3.1-3.6.
В основі розрахунків підсумкового показника рейтингової оцінювання лежить порівняння підприємств по кожному показнику рентабельності, ефективності управління (прибутковості продукції), ділової активності (капіталовіддачі), ринкової (фінансової) стійкості, ліквідності активів балансу (платоспроможності) з еталонним підприємством, що має найкращі результати з усіх показників, що порівнюються, або із середньогалузевими, середньорегіональними та іншими аналогічними значеннями.
Перший підхід грунтується на поняттях теорії ринку і вільної конкуренції, що передбачає порівняння із найбільш вдалим конкурентом, у якого всі показники найкращі. Другий підхід виходить з реалій сьогодення України, де ще не створена повноцінна ринкова економіка, існують певні адміністративні, законодавчі перепони на шляху вільного переливу капіталу, робочої сили, цінних паперів тощо. Тому зараз доцільним є другий підхід, що передбачає порівняння показників окремих підприємств чи їх груп із середніми значеннями фінансових коефіцієнтів по достатньо однорідній сукупності (наприклад, рейтингова оцінка в межах підприємств-виробників цукру).
^

4.1. Принциповий алгоритм порівняльної рейтингової оцінювання


У загальному вигляді алгоритм порівняльної рейтингової оцінювання фінансового становища та інвестиційної привабливості можна подати у вигляді послідовності наступних дій:
1. Вихідні дані подаються у вигляді матриці Кі, j, тобто таблиці, де рядками записано номери фінансових показників (коефіцієнтів) (і = 1,2,3,...n; n в даному випадку дорівнює 22), а в стовпчиках - номери підприємств (j = 1,2,3,...m).
2. По кожному показнику знаходиться максимальне значення і заноситься в стовпчик умовного еталонного підприємства (m + 1).
3. Вихідні показники матриці Кіj стандартизуються відносно еталонного підприємства за формулою
(4.1.1)
де - стандартизовані показники j-го підприємства.
4. Для кожного підприємства, що аналізується, значення його рейтингової оцінювання визначається за формулою
(4.1.2)
де Rj - рейтингова оцінка для j-го підприємства;
x1j, x2j, ... xnj - стандартизовані показники j-го підприємства;
- кількість коефіцієнтів.

5. Підприємства впорядковуються (ранжуються) в порядку збільшення рейтингової оцінювання.
Найвищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням R. Для використання цього алгоритму на практиці ніяких обмежень стосовно кількості показників і підприємств, що порівнюються не передбачено. *)
Наведений алгоритм отримання рейтингової оцінювання фінансового становища та інвестиційної привабливості може застосовуватися для порівняння підприємств на дату складання балансу (за даними на кінець періоду) або в динаміці.
В першому випадку вихідні показники (підрозділи 3.1-3.5) розраховуються за даними балансу і фінансової звітності на кінець періоду.
В другому випадку вихідні показники розраховуються як темпові коефіцієнти зростання: дані на кінець періоду діляться на значення відповідного показника на початок періоду або середнє значення показника звітного періоду ділиться на середнє значення відповідного показника попереднього періоду (або іншої бази порівняння). Таким чином, отримуємо не тільки оцінку поточного становища підприємства на певну дату, а й оцінку цього становища в динаміці, що дозволяє робити висновки і на перспективу. Така оцінка є вимірювачем зростання конкурентоспроможності підприємства в даній галузі діяльності.
Можливим є також включення одночасно як моментних, так і темпових показників (тобто подвоєння кількості вихідних показників), що дозволяє отримати узагальнену рейтингову оцінку, що характеризує як становище, так і динаміку фінансово-господарського становища і інвестиційної привабливості підприємства.
Цей алгоритм можна використовуючи також і на агрегованому рівні для порівняння груп підприємств окремих регіонів, видів економічної діяльності, галузей, форми власності тощо
Крім розглянутих комплексних рейтингів підприємств, можлива також побудова аналогічних часткових або індивідуальних рейтингів. Наприклад, рейтингові оцінювання можна будувати залежно від конкретних цілей дослідження лише за показниками платоспроможності (ліквідності балансу) або тільки на основі коефіцієнта автономії.
^

Модифікація алгоритму за допомогою експертних ваг


Основна формула для отримання рейтингової оцінки (4.1.2) може бути модифікована шляхом включення вагових коефіцієнтів, що присвоюються експертами. Необхідність введення вагових коефіцієнтів для окремих показників з’являється при диференціації оцінки відповідно до потреб користувачів. Таким чином, формула розрахунків має виглядати наступним чином:
де: k1, k2, ..., kn - вагові коефіцієнти показників, що призначили експерти.
Оскільки в даному випадку діє загальне правило “чим менше буде Rj, а відповідно, відхилення стандартизованих показників xij від “ 1 ”, тим краще”, тому “найкращим” ваговим коефіцієнтом можна вважати “ 0 ”, а “найгіршим” - “ 1 ”.
Для відбору експертів, що мають робити заключення про важливість того чи іншого фінансового показника доцільно застосовувати методи анкетування або самооцінки. В деяких випадках можливо використовувати сумісні результати анкетного методу та методу самооцінки.

^

4.3. Блок-схема розрахунків рейтингових оцінок


Алгоритм розрахунків рейтингових оцінок фінансового становища та інвестиційної привабливості підприємств і організацій України на основі викладених вище методичних положень для подальшої реалізації на ПЕОМ наведено на блок-схемі. Розробка програмного забезпечення може спиратися на використання системи електронних таблиць Excel, СУБД Access для Windows або на відповідні мови програмування.




4.4. Підходи до побудови зональних рейтингів
У багатьох випадках окрім порівняння за рейтингами окремих підприємств чи груп підприємств виникає завдання перейти до якісних характеристик їх фінансового становища та інвестиційної привабливості. Цю проблему можна розв‘язати за допомогою так званих зональних рейтингів, які дозволяють віднести конкретну рейтингову оцінку до певного діапазону зміни цих оцінок і інтерпретувати її відповідно до прийнятої на основі практичних розрахунків та експертних висновків якісних характеристик. Зональні рейтинги фактично є модифікацією, подальшим розвитком методики комплексної рейтингової оцінювання фінансового становища та інвестиційної привабливості підприємств і організацій, що була викладена в попередніх підрозділах роботи.
Як свідчить практика, доцільно використовувати середнє значення чи інші аналогічні статистичні характеристики (мода, медіана тощо) ранжованого в порядку зменшення значень ряду рейтингових оцінок Rj. У даній методиці запропоновано два можливі підходи.
1 Підхід. Використовуються показники середніх значень та групування. Наприклад, на 4 зони підхід може бути таким. Розраховується середнє значення ранжованого ряду:
(4.4.1)
Потім аналогічн розраховуються середні значення перших 50% та других 50% членів цього ряду - та. Таким чином, кожний рейтинг підприємства Rj можна віднести до однієї з наступних чотирьох зон:
І зона Rj<
ІІ зона  Rj <
ІІІ зона  Rj<
ІV зона Rj .
Оскільки, як уже зазначалось, у цій методиці прийнято твердження, що чим менша величина рейтингового показника Rj, тим кращими є фінансове становище і інвестиційна привабливість підприємства. Найбільш привабливими є підприємства, що опинилися в ІV зоні, а найменш - у І зоні.
На основі господарської практики можна зробити стандартні висновки про фінансове становище та інвестиційну привабливість окремих підприємств чи їх груп. Можливий варіант таких якісних характеристик наведено в табл. 4.
Таблиця 4
Варіант інтерпретації зональних рейтингів
Зона
Якісна характеристика
І
Підприємство перебуває ймовірно на межі банкрутства, має вкрай незадовільний становище фінансово-господарської діяльності і не представляє інтересу для потенційних інвесторів
ІІ
Підприємство має серйозні проблеми в галузі фінансово-господарської діяльності і потребує негайних заходів для її поліпшення. На даному етапі не представляє інтересу для інвесторів
ІІІ
Підприємство має деякі недоліки в господарській діяльності і певну нестабільність фінансового становища. Може представляти деякий інтерес для окремих потенційних інвесторів
ІV
Підприємство фінансово стійке і має добрі показники господарської діяльності. Має велику привабливість для інвесторів
Оскільки характеристики, що наведені в таблиці 3 мають комплексний характер, для віднесення підприємств до тієї чи іншої групи доцільно користуватись лише комплексними рейтингами Rj, що обчислені з урахуванням всіх основних фінансових коефіцієнтів, що відображають різні аспекти господарської діяльності підприємств та організацій України. Слід зазначити, що в даному випадку підприємства за їх Rj групуються на 4 зони. Аналогічним чином можна зробити розподіл, наприклад на 10 зон, розробивши при цьому відповідні якісні характеристики щодо їх інтерпретації.
2 Підхід. Запропонований методичний підхід щодо побудови зональних індексів достатньо ефективний, якщо ранжований ряд показників Rj має нормальний або близький до нього розподіл. Як свідчать практичні розрахунки, в багатьох випадках такий ряд має яскраво виражений асиметричний розподіл. Коли кількість членів такого ряду незначна, на величину середньої істотний вплив здійснюють коливання граничних значень ряду. За цих обставин побудова зональних індексів має грунтуватись на використанні інших, аналогічних до “класичної” середньої показниках. Досвід свідчить, що для цього найбільш доцільно застосовувати статистичну моду.
Крім того, умови сучасного господарювання в Україні та сьогоденна практика складання і ведення фінансової звітності не дозволяють повною мірою застосовувати правило чим менша величина рейтингового показника Rj, тим кращими є фінансове становище і інвестиційна привабливість підприємства. Наприклад, щоб “мінімізувати” прибуток, в багатьох випадках його приховують в інших статтях фінансової звітності або ведуть т. зв. подвійну бухгалтерію. Усе це може призвести (і призводить) до того, що фінансові показники і коефіцієнти, що розраховані на їх основі, даватимуть неадекватну ілюстрацію справжнього фінансового становища підприємства. Тому в сучасних умовах право на існування мають зональні індекси, що грунтуються на визначенні міри відхилення рейтингових показників Rj від певної усередненої характеристики, у даному випадку – моди.
Для формально-статистичного обгрунтування цього підходу з урахуванням конкретних емпіричних значень Rj по їх ранжованому ряду будується теоретичний нормальний ряд розподілу (розподіл Гауса-Лапласа). Потім за допомогою відповідних критеріїв узгодженості математичної статистики (наприклад, критерію Пірсона, критерію Романовського та ін.) здійснюється оцінка близькості ряду фактичних показників Rj та їх теоретичних за нормальним законом значень. Якщо ступінь відмінностей теоретичних і практичних значень достатньо великий, необхідно перейти до подальших процедур згідно з даним підходом.
Слід зауважити, що, оскільки зазначені засоби математичної статистики широко висвітлюються у відповідній літературі та реалізовані програмно на ПЕОМ, немає потреби докладно їх розглядати в даній методиці.
Згідно з прийнятими в статистиці визначеннями, мода – це величина признаку або варіанта (у даному випадку – значення комплексного рейтингового показника Rj), котра зустрічається в ряду розподілу з найбільшою частотою (вагою). Необхідно зауважити, що доцільність використання моди існує в тих випадках, коли статистична сукупність має достатньо велику чисельність. Оскільки, як правило, значення Rj не збігаються між собою, то для конкретних розрахунків моди треба перейти до інтервального ряду розподілу. Таким чином, мода має розраховуватись за формулою:
(4.4.2)
де X0 – нижня границя модального інтервалу;
i – величина модального інтервалу;
f1 – частота передмодального інтервалу;
f2 – частота модального інтервалу;
f3 – частота післямодального інтервалу.
Підхід до побудови зональних індексів з використанням моди показників Rj (M0(R)) передбачає віднесення підприємств до окремих зон (як і в попередньому підході, тут виділяються 4 зони):
І зона. 

ІІ зона. 

ІІІ зона. 

ІV зона. 
Принципову якісну інтерпретацію цих зональних рейтингів можна здійснювати згідно з даними таблиці 4. Як і в попередньому варіанті, можливим є розподіл і на іншу кількість зон з одночасною розробкою відповідних якісних характеристик.
Необхідно зауважити, що висловлювати про аналогічні висновки якісного характеру потребують також і глибинного аналізу інформації щодо становища окремих підприємств, проведення комплексного аудиту тощо.
Завдяки тому, що вибір здійснюється за кількома критеріями, є можливість уже на першому етапі провести відбір підприємств-кандидатів, виходячи з принципів Парето-оптимальності. Для докладного аналізу на подальших етапах необхідно застосовувати тонші інструменти фінансового аналізу, зокрема обчислення ДЧД (дисконтованого чистого доходу) підприємства, аналіз можливостей повернення інвестицій з урахуванням альтернативних місць вкладання грошей і таке інше.
Вибір 1 чи 2 принципового підходу до побудови зональних рейтингів має здійснюватись з урахуванням наявної вихідної інформації, кількості підприємств, що аналізуються, безпосередньо практичних розрахунків та міркувань логічного характеру.

5. Висновки


Наведена методика рейтингової оцінювання фінансового становища та інвестиційної привабливості грунтується на комплексному, багатомірному підході до оцінювання такого складного явища, як фінансова діяльність підприємств. Для цього використовуються найважливіші показники фінансової діяльності, що застосовуються на практиці в умовах ринкової економіки. Крім того, рейтингова оцінка є порівняльною і враховує реальні досягнення підприємств-конкурентів на різних рівнях агрегування статистичних даних. Для отримання рейтингової оцінювання використовується гнучкий обчислювальний алгоритм, що реалізує можливості математичної моделі порівняльної комплексної оцінювання фінансово-господарської діяльності підприємств. Ця методика дає кількісну вимірювану оцінку надійності ділового партнера за результатами його поточної та попередньої діяльності, характеризує інвестиційну привабливість підприємств та організацій в країні як для внутрішніх, так і для зовнішніх потенційних інвесторів. Обмеженням у застосуванні розроблених методичних підходів є використання системи показників, що в основному пов’язані зі сферою матеріального виробництва та в меншій мірі - наданням послуг.
Добрий вечір!
Аніса Ахмедівна!
Надсилаю Вам витяги із методики «аналізу фінансового стану….». Це дещо пізніший варіант, порівняно із тим, який я читав. Тому можливі деякі (незначні) розбіжності порівняно із текстом, який Ви слухали. Одночасно я додав туди фрагмент «

Модифікація алгоритму за допомогою експертних ваг»,

якого не було взагалі у лекційному варіанті. Вважаю, що ознайомлення з ним буде корисним. Зазначу, що фінансами підприємств в науковому аспекті займаюсь в різних «варіаціях» із кінця 90х років минулого століття.
 
Крім того (якщо Вам цікаво) сфера моїх інтересів у статистичній методології і практиці зосереджена ще на таких напрямах:
-          статистика фінансів на макрорівні (державні фінанси, фінансові потоки в межах СНР, певною мірою, – держбюджет;
-                      статистика зовнішньоекономічної діяльності (товари, послуги, рух капіталів тощо; платіжний баланс в цілому;
-                      статистика роздрібної та оптової торгівлі, в першу чергу через призму впровадження вибіркових спостережень;
-                      статистика енергетики, енергобаланс;
-                      деякі загальнотеоретичні питання статистичної методології. 2010-07-19 18:44 Читать похожую статью
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © Помощь студентам
    Образовательные документы для студентов.