.RU

5. Моделі соціальної політики в європейських країнах - Розглянуто на засіданні кафедри економічної теорії протокол...


5. Моделі соціальної політики в європейських країнах


Зважаючи на різку й гостру поляризацію суспільства, низький рівень життя переважної частини українського народу, з одного боку, і амбіції інтеграції в європейський простір, з іншого боку, Україна опинилась в певній точці біфуркації, вибору подальшого шляху розвитку країни, зокрема визначення соціальної політики держави. Як таких існує два шляхи: демократичний і так званий аристократичний.
Демократична модель ґрунтується на реалізації людиною своїх можливостей, поліпшенні системи розподілу суспільного продукту в напрямку скорочення розриву в рівні життя між бідними і багатими верствами населення, на високій відповідальності держави перед своїми громадянами.
Аристократична ж модель передбачає глибоку соціально-економічну диференціацію у суспільстві, передавання з покоління в покоління набутого соціального статусу, нерівні можливості громадян у користуванні державною та суспільною власністю [16].
На жаль, реалії українського життя більше свідчать про вибір на користь аристократичної моделі, що суперечить Конституції України як суверенної, незалежної, соціальної і правової держави з соціально орієнтованою ринковою економікою. На нашу думку, Україна як європейська держава рано чи пізно, але вийде на демократичну модель з відповідною соціальною політикою.
Вже зараз потрібно шукати нову парадигму соціально-економічного розвитку, яка б найповнішою мірою відповідала соціальній спрямованості економіки ринкової за суттю.
Формування моделі державної соціальної політики країни має здійснюватися на основі глибокого аналізу стану та тенденцій розвитку соціальної сфери, розробки нових підходів і пріоритетів, що є когерентними до сучасного вектору суспільного розвитку, оцінки та врахування світового досвіду. Потрібно мати на увазі й те, що останніми десятиріччями світ намагається виробити спільні механізми розв’язання соціальних проблем шляхом участі розвинених країн у фінансуванні соціальних програм менш розвинених країн, надання гуманітарної допомоги, сприяння розвитку підприємства, науки, освіти, культури тощо. Тобто разом з формуванням національної моделі соціальної політики необхідно конструювати шлях інтеграції до європейської спільноти.
Моделі соціальної політики відрізняються за рівнем:

Перед тим як перейти до розгляду моделей соціальної політики, які існують у світовій практиці, коротко проаналізуємо модель, яка вже відійшла в минуле і існувала за часи СРСР в соціалістичній економіці. Її можна охарактеризувати як патерналістську.
Вона будувалася на ідеях відповідальності держави перед громадянами за їх економічне і соціальне становище, підпорядкованості соціальної сфери сфері виробничій. Держава контролювала як сферу виробництва, так і сферу розподілу благ. Тенденції розподілу носили егалітарний характер і зауважимо, що в реальному житті розрив максимальної і мінімальної заробітної плати був 10:1 (найвища заробітна плата складала 700 руб, найнижча 70 руб.), а децільний коефіцієнт дорівнював у 1988 році 5:1, що вважається науковцями за нормальний показник. Частка заробітної плата в сукупному доході населення була вельми високою і складала 81%, надходження з суспільних фондів споживання – 8%, доход від особистого підсобного господарства - 3%, доход від інших джерел – 9% [17, с. 88]. Державне регулювання заробітної плати розглядалось як основний інструмент усунення нерівності в розподілі доходів. Основним каналом перерозподілу були державні підприємства. Політика в сфері зайнятості була спрямованою на досягнення навіть не повної, а тотальної зайнятості. Пенсійна система орієнтувалась на перерозподіл трудового доходу між поколіннями. Держава також стимулювала колективні форми споживання у сфері відпочинку, освіти, дошкільного виховання. Разом з тим фінансування соціальної сфери мало часом залишковий характер.
Загалом патерналістська модель забезпечуючи громадянам насправді високий рівень відчуття соціальної захищеності і стабільності, породжувала й хронічний дефіцит товарів і якісних послуг, соціальне утриманство, втрату стимулів до ініціативи, зацікавленості в розвитку і взагалі в результатах праці Між тим, така модель забезпечувала громадянам Союзу безоплатну освіту, медичне обслуговування (включаючи оперативне), суттєві пільги дітям та материнству, безоплатний доступ до бібліотек, осередків культури і спорту тощо.
Тепер перейдемо до розгляду європейського досвіду соціальної політики, оскільки Україна вибирає своє майбутнє в інтегруванні до європейського простору. Зауважимо, що з аналізу слід виключити південну європейську модель соціальної політики (Італії, Іспанії, Греції і Португалії) , тому що соціальна політика в цих країнах носить переважно пасивний характер, основна відповідальність за добробут лежить на сім’ї і церкві, домінує сімейний рівень солідарності, а рівень державного перерозподілу доходів, надання соціальних послуг і ступень охоплення ними є низьким, тому цю модель відносять до рудиментарної. До того ж нещодавно світова фінансова і економічна криза зруйнувала економіки передусім в цих країнах, поставила їх перед загрозою дефолту, і можна припустити, що в майбутньому ці державам будуть змушені кардинально перебудовувати свою економіку і тип соціальної політики. Дещо особливої уваги заслуговують країни Скандинавії, де функціонує одна з моделей соціального ринкового господарства.
З огляду на вищевикладене, можна виділити три головних моделі соціальної політики європейських держав: консервативну, ліберальну і соціал-демократичну.
Консервативна (континентальна) модель соціальної політики є характерною для Німеччини, Франції, Австрії, Бельгії. Консервативна (континентальна) модель спирається на ринок , з одного боку, і принцип соціального страхування під наглядом держави, з другого. Вона надає змогу реально підвищувати соціальні стандарти в суспільстві не просто за рахунок посилення ролі держави в механізми розподілу і перерозподілу доходів, а являє послідовну і чітку систему економічних положень, які базуються на неоліберальних цінностях індивідуалізму, свободи, пріоритетах приватної власності, досконалої конкуренції, соціальної справедливості та суспільного партнерства[18, с.108]. Передбачає безпосередній зв’язок між рівнем соціального захисту громадян і результатами професійної діяльності передусім через систему соціального страхування
Першою країною Європи, що запровадила систему соціального страхування була Німеччина. Засновником її став О.Бісмарк, який висловив ідею обов’язкового соціального страхування, заснованого на солідарній взаємодопомозі роботодавців і найманих робітників. Він намагався впровадити компроміс між індивідуальною відповідальністю, колективною взаємодопомогою і державою. Основою системи соціального страхування стали закони 1884 -1891 рр. про страхування від хвороби, від нещасних випадків, по інвалідності і старості.
Після другої світової війни в Німеччині з’явився термін "соціальне ринкове господарство", його втілення ставило метою раціональне поєднання економічної конкуренції та соціальних гарантій і було побудовано на ідеї економічного порядку, яку висловив і обґрунтував А.Мюллер-Армак : "… поєднати вільну ініціативу з гарантованим саме завдяки економічній ефективності соціальним поступом" [18, с. 108]. Практичну реалізацію моделі соціального ринкового господарства почав запроваджувати Л.Ерхард. Концепція "господарського порядку" була доповнена концепцією впливу держави на господарські та соціальні процеси.
Підґрунтям соціального захисту континентальної моделі є соціальне страхування, яке спирається на норми професійної солідарності та функціонування страхових фондів. Фінансування системи соціального страхування відбувається за рахунок внесків підприємців і найманих робітників, а управління страховими фондами базується на рівноправності сторін, тобто наймані робітники і підприємці виступають як соціальні партнери. Соціальні права громадян обумовлені страховими внесками , що виплачує людина на протязі активної економічної діяльності. У такий спосіб реалізується принцип актуарної справедливості, коли величина страхових виплат визначається величиною страхових внесків.
Підвищення ролі соціальної сфери в сучасному світі дещо модифікувало початкову консервативну модель, що призвело до зростання частки бюджетного фінансування. Держава, як і раніше, не бере на себе ті проблеми, які можуть самостійно вирішити громадяни, але забезпечує високий рівень соціального захисту через перерозподіл благ, політику оподаткування, правовий захист. Система соціальних амортизаторів дозволяє забезпечити рівень життя не нижчий межі бідності. На малозабезпечених громадян, що не мають права на отримання страхових соціальних виплат розповсюджується принцип національної солідарності, який діє через муніципальні служби або благодійність.
Німецький дослідник В.Огенфельз влучно виділив три головних принципи організації справедливого суспільного устрою, що характеризують сучасну континентальну модель соціальної політики: солідарність, загальне благо, субсидіарність.
Модель соціального ринкового господарства (СРГ) найбільш послідовно втілена в Німеччині і в країнах Скандинавії (шведська модель). В Німеччині існують наступні види соціального страхування: від безробіття, від нещасних випадків, медичне й пенсійне. Принцип страхування детермінує право на отримання послуг тими особами, які роблять внески у відповідні фонди. У сфері охорони здоров’я діє система обов’язкового страхування, ним охоплено 90 % населення, 8 % сплачує приватні медичні страховки, а за 2 % незаможних громадян платить держава. У сфері надання освітніх послуг діє безоплатність середньої та вищої освіти, допуск до вступу в освітній заклад є вільним для кожного, хто задовольняє умовам допуску.   Система соціального забезпечення включає також державні допомоги дітям, молоді, біженцям, інвалідам, малозабезпеченим, допомогу на отримання освіти, на лікування тощо.
Ліберальна модель соціальної політики характерна для Великої Британії, Ірландії, до речі, має місце і в США, тому її називають англосаксонською або моделлюБевериджа. В 1942 р. англійський економіст У.Беверидж надав доповідь уряду Великої Британії, у якій відбилися ідеї Дж.М.Кейнса про те, що динаміка суспільного виробництва і зайнятості визначається чинниками попиту, а тому перерозподіл доходів в інтересах малозабезпечених соціальних груп надасть можливість підвищити платоспроможній попит за рахунок масового споживання.
Теоретичні витоки ліберальної моделі знаходяться у працях англійських філософів Дж.Локка, Д. Юма, економістів класичної школи А.Сміта, Д.Рікардо та інших.
Ця модель теж спирається на ринок, але відрізняється від консервативної тим, що соціальне забезпечення носить, по суті, залишковий характер, уряд несе обмежену відповідальність за соціальне забезпечення громадян, але розповсюджується вона на всіх. Справедливість розподілу засновується на національній солідарності. Ліберальна модель ґрунтується на двох засадничих принципах: перший - універсальність системи соціального захисту, тобто розповсюдження на всіх нужденних в матеріальній допомозі, другий - уніфікація соціальних виплат і послуг, тобто однакові умови надання допомоги та її розмір.
Соціальний захист є відокремленим від функцій ринкового господарювання і спрямований лише на ті групи населення, які не мають власних джерел доходів. Модель побудована на системі всебічного заохочення підприємницької активності, зростання рівня життя найактивнішої частини населення. Стимулюється особиста економічна активність, висока продуктивність праці, орієнтація на особистий успіх і самореалізацію. А вже тих громадян, що не в змозі забезпечити себе самотужки, підтримує держава. Держава несе відповідальність за отримання лише мінімальних доходів громадянами і захист незаможних і знедолених. Мета соціальної рівності взагалі не ставиться.
Система соціального забезпечення ґрунтується як на соціальному страхуванні, де страхові внески виплачують робітники і підприємці, так і на державній соціальній допомозі за рахунок бюджетів різних рівнів. Разом з тим держава стимулює створення і розвиток різних форм недержавного соціального страхування і соціальної підтримки. Фінансування соціального захисту відбувається як за рахунок страхових внесків, так і за рахунок державного бюджету . При цьому соціальне страхування забезпечує невисокі виплати, домінуюча роль відводиться соціальній допомозі. Крім того, заохочується благодійна допомога.
У Великій Британії витрати на соціальне забезпечення розподілені між державою і приватним сектором приблизно порівну. Державна політика на ринку праці носить переважно пасивний характер. Соціальні програми індивідуалізовані, тобто спрямовані не на всіх нужденних, а вибірково до окремих груп населення, які потребують підтримки: пенсіонерів, інвалідів, хворих, недієздатних, малозабезпечених сімей з дітьми і неповних сімей.
В США соціальна політика носить найбільш лібералізованого характеру з мінімально обмеженими соціальними функціями держави. За словами Ф. Хайєка, одного з сучасних ідеологів неолібералізму, держава не повинна займатись ні соціальним страхуванням, ні просвітою, ні визначенням ставок квартплати. Держава виконує лише ті суспільно важливі функції, які або не приносять швидкого доходу, або не є оптимальними для приватного капіталу

[

18, с. 66-77]. Підґрунтям соціального забезпечення в США є індивідуалістичний принцип, соціальна допомога спрямована на сім’ю, основним критерієм отримання соціальної підтримки є бідність. До специфіки соціальної політики США можна віднести те, що переважає допомога у натуральній формі, наприклад, талони на харчування.


Скандинавська (соціал-демократична) модель соціальної політики характерна для Швеції, Данії, Норвегії, Фінляндії. Теоретичні засади формування скандинавської моделі, за словами Г.Мюрдаля, ґрунтуються на поєднанні прогресу в економічному й індустріальному розвитку з прогресом соціальним. Для забезпечення економічного розвитку важливі не тільки джерела інвестицій, а й відповідний рівень споживання, стимулювання внутрішнього попиту. Зростання значення людського фактору і соціальна спрямованість економічного розвитку країни і забезпечує високий рівень політичної й економічної стабільності суспільства [18, с. 129-130].
Скандинавська модель є найбільш соціалізованою, з високим ступенем відповідальності і регулювання державою соціальної сфери, вона відзначається надзвичайно високою часткою ВВП, яка розподіляється через бюджет (понад 50%), акумулюванням у руках держави значних фінансових ресурсів через своєрідну податкову систему (відрахування від прибутків великого бізнесу сягають за 55 відсотків).
Скандинавська модель засновується на високій організації суспільства, відданості принципам "суспільства добробуту". Соціальна політика виступає як мета економічної діяльності держави і спрямована на нівелювання різниці в рівні життя громадян. Виходить з того, що соціальний захист є законним і невід’ємним правом громадян держави. Будується на домінуючих принципах універсальності і загальнодоступності, солідарності і соціальної справедливості, тобто надає право всім громадянам на соціальне забезпечення за рахунок державного бюджету. Отримання соціальних послуг і виплат не обумовлено зайнятістю чи виплатою страхових внесків і надається всім громадянам. Соціальне забезпечення і захист населення відбувається в основному за державні кошти. Відмінною рисою є широке охоплення різних соціальних ризиків і ситуацій, що потребують суспільної підтримки, тобто рівень соціальної захищеності населення є вельми високим.
Держава несе відповідальність не тільки за фінансування соціальної сфери, але й за функціонування соціальних служб. Державне управління носить децентралізований характер, що обумовлено традиціями та історичним розвитком скандинавських країн , коли за людей похилого віку, дітей і бідних несли відповідальність комуни. Страхові внески підприємців і найманих робітників тривалий час відігравали незначну роль. Але останніми роками з’явилась нова тенденція, коли частка державних соціальних видатків скорочується, натомість зростає частка участі найманих робітників і підприємців у фінансуванні страхових програм і збільшенні страхових внесків.
Окремо виділимо досвід Швеції, де особливості проведення соціальної політики надали країні назву "шведського соціалізму", але такий термін не є правильним у строгому сенсі. Швеція стала прикладом успішної "функціональної соціалізації", коли функцію виробництва виконують приватні підприємства, які діють за ринковими законами, а функцію забезпечення високого рівня життя, повної зайнятості, рівня освіти, охорони здоров’я тощо виконує держава.
В першій третині ХХ ст. в країні почало діяти обов’язкове страхування за старістю і інвалідністю. Пильна увага приділялась проблемі розірвання зв’язку між старістю і бідністю, особливим було ставлення до соціального захисту дітей, введені дотації батькам при народженні дитини. Послуги освіти, охорони здоров’я, піклування про дітей і людей похилого віку організовувались муніципальними службами.
Активний перерозподіл доходів здійснюється через оподаткування і надання трансфертів. Високий рівень допомоги по безробіттю дозволяє зберегти гідний рівень життя у випадку втрати роботи. Батьки, незалежно від розміру доходів, отримують допомогу на дитину до 18 років. Що стосується соціальних послуг, то середня і вища освіта безоплатні, як і перекваліфікація. Медицина є доступною для всіх громадян через загальне страхування незалежно від доходів і виплачуваних податків.
Розглянуті моделі соціальної політики європейських держав дозволяють дістати висновку щодо використання їх досвіду у побудові моделі соціальної політики в Україні. Як видно з аналізу європейських моделей, для України оптимальним шляхом може бути континентальна модель соціального ринкового господарства, яка є більш притаманною українській ментальності, прагненню до свободи, самореалізації і рівноправності та керування світовими тенденціями суспільного розвитку. Така модель може надати можливість знайти раціональне поєднання економічної ефективності і соціальної справедливості.
Література.
Державне регулювання економiки.Навчальний посiбник К.: Хай-Тек Прес 2011
Нацiональна економiка.Навчальний посібник. К.: ЦУЛ 2012
Нацiональна економiка.Навчальний посiбник К.: Лiра-К 432 2011
Нацiональна економiка.Навчальний посiбник К.: Знання 463 2011
Нацiональна економiка.Пiдручник для студентiв заочноi форми навчання 103,00 Львiв: Новий свiт 352 2011
Нацiональна економiка:Пiдручник К.: Каравела 2011
Нацiональна економiка:регiональний та мунiципальний рiвень.Пiдручник 112,00 К.: ЦУЛ 2011
Национальная экономика Беларуси. ТетраСистемс 2011
Национальная экономика: Учебник. +CD М.: Инфра-М 2012
Национальная экономика: учебник. 3-е изд., перераб. и доп М.: Инфра-М 2011
Национальные банковские системы: Учебник для вузов. (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова) М.: Инфра-М 2011
Нация умных людей. История израильского экономического чуда Карьера Пресс 2011

  1. Эрхард Л. Благосостояние для всех. М. 1992.

  2. Гаврилишин Б. Д. Дороговкази в майбутнє. До ефективніших суспільств. К. 1990.

  3. Лагутін В. Д. Людина і економіка. К. Просвіта, 1996.

  4. Колот А. Соціально-тудові аспекти забезпечення стійкого розвитку національної економіки / А. Колот, С. Григорович // Україна: аспекти праці. – 2006. - № 4. – С. 8-15.

  5. Архангельський Ю., Радзієвська О., Алексєєва А. Бідність, податки та економічне зростання // Економіка України. – 2006. - № 5. – С. 63-71.

  6. Барр. Политическая экономия. – М., 1995. – Т. 2, підтема 1, гл. 2.

  7. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В.С. Політична економія: Підручник. – К.: Ніка-центр; Ельга, 2000. – Тема 17, параграф 2.

  8. Бодров В. Г., Кредисов А. І., Леоненко П. М. Соціальне ринкове господарство: Навч. посіб. – К.: Либідь, 1995. – 128 с.

  9. Економічна енциклопедія: У 3 т. – К.: ВЦ «Академія», 2000-2002. – Т. 1, 2, 3.

  10. Эрхард Л. Благосостояние для всех. – М.: Начала-Пресс, 1991.

  11. Кларк Дж. Б. Распределение богатства: Пер с англ. – М., 1992.

  12. Конституція України. – К., 1996. – Ст. 43-46.

  13. Малий І. Й. Теорія розподіл суспільного продукту: Монографія. – К.: КНЕУ, 2000.

  14. Макконелл К.Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2т.: Пер с англ. – М.: Туран, 1995. – Т. 1, гл. 9; т. 2, гл. 37.

  15. Маркс К. Капітал. Т. 1, гл. 17-20 // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 23.

  16. Маршалл А. Принципы экономической науки: В 3 т.: Пер. с англ. – М., 1993. – Т. 2, гл. 3-5.

  17. Мэнкью Г. Принципы экономикс. – СПб.: Питер Ком, 1999. – С. 399-404, 407-416.

  18. Новиков В. Структурна динаміка і регулювання заробітної плати та доходів населення // Економіка України. 2003. - № 10. – С. 71-78; Імперативи розвитку ефективного соціального партнерства. – 2005. - № 1. – С. 80-85.

  19. Основи економічної теорії: Підручник / А. А. Чухно, П. С. Єщенко, Г. Н. Климко та ін.; За ред.. А. А. Чухна. – К.: Вища Школа, 2001. – С. 510-515.

  20. Основи економічної теорії: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / В. О. Рибалкін, М. О. Хмелевський, Т. І. Біленко, А. Г. Прохоренко та ін. – К.: ВЦ «Академія», 2002. – Розділ 4.4.

  21. Основи економічної теорії / За ред. В. А. Предборського. – К.: Кондор, 2002, - Розділ 18.

  22. Папієв М. Світовий досвід застосування соціальних стандартів // Економіка України. – 2004. – № 1. – С. 4-10.

  23. Бородіна О. Людський капітал як основне джерело економічного зростання // Економіка України. – 2003. – № 7. – С. 48-53.

  24. Зайцев Ю. К. Соціалізація економіки України та системна трансформація суспільства. – К.: КНЕУ, 2002.

  25. Западноевропейские страны: особенности социально-экономических моделей / А. В. Авилова; Ред. В. П. Гутник. – М.: Наука, 2002.

  26. Зарицкий Б. Е. Экономика Германии: путь по лестнице, ведущей вниз. – М.: Юристъ, 2003.

  27. Иноземцев В. Возвращение Европы. В авангарде прогресса: социальная политика в ЕС // МЭ и МО. – 2002, - № 2.

  28. Иноземцев В. Л. На рубеже эпох. Экономические тенденции и их неэкономические последствия. – М.: Экономика, 2003.

  29. Интеллектуальная собственность: Краткий учеб. курс / Под общ. ред. Н. М. Коршунова. – М.: Норма, 2005.

  30. Шумпетер Й. А. История экономического анализа: В 3 т. /Пер. с англ., под ред. В. С. Автономова. – СПб.: Экон. школа, 2001. – Т. 2. – С. 723-724.

  31. Коулман Дж. Капитал социальный // Общество и современность. – 2001. – № 3. – С. 5-22.

  32. Луман Н. Общество как социальная система / Пер с нем. А. Антоновского. – М.: Логос, 2004.

  33. Масливченко А. Г. Перспективы европейской модели социального государства // Вопр. Философии. – 2004. – № 6. – С. 3-12.

  34. Перегудов С. Корпоративное гражданство как современная форма социальной инженерии // МЭ и МО. – 2005. – № 6. – С. 22-32.

  35. Савчук В. С., Зайцев Ю. К. Економічні функції сучасного середнього класу // Стратегія економічного розвитку України: Наук зб. – 2003. – Вип. 14 – С. 13-23.

  36. Савчук В. С., Зайцев Ю. К. Методологія соціальної стратифікації Й. А. Шумпетера та природа середнього класу як інституту сучасної економічної системи // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 2. – С. 22-30.

  37. Создавая сильную демократию. Сто лет социал-демократической рабочей партии Швеции / Пер. с англ. предисл. Ю. М. Лужкова. – М.: Весь мир, 2001.

  38. Соціальні трансформації: міжнародний і вітчизняний досвід: Монографія /За ред. д-ра екон. наук, проф. В. М. Новикова. – К.: Ін-т економіки НАНУ, 2003.

  39. США: государство – человек – экономик(региональные аспекты) / Ред. Л. Ф. Лебедева: Ин-т США и Канады РАН. – М.: Анкил, 2001.

  40. Тарасова С. В. Теория и практика социализации переходной экономики. – Экономические науки. – М.: ВЗФЭИ, 2002.

  41. Фукуяма Ф. Социальный капитал // Культура имеет значение. Каким образом ценности способствуют общественному прогрессу /Под ред. Л. Харрисона, С. Хантингтона. – М., 2002.

  42. Чухно А. Інтелектуальний капітал: сутність, форми і закономірності розвитку // Економіка України. – 2002. – № 12. – С. 51-67.

  43. Шумилов О. В. Институты интеллектуальной собственности в правовой системе США // США – Канада: экономика – политика – культура. – 2005. – № 1. – С. 99-109.

  44. Шумпетер Й. А. Капіталізм, соціалізм і демократія / Пер. з англ. В. Ружицького та П. Таращука. – К.: Основи, 1995. – С. 29.
2010-07-19 18:44 Читать похожую статью
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © Помощь студентам
    Образовательные документы для студентов.