.RU

Оповідка перша - Зачинається книга, іменована Декамерон, прозвана Принц Галеотто, в якій міститься сто оповідок,...


Оповідка перша



С. 44. Сер - титул представників вільних професій. До лицарів у Флоренції зверталися з титулом мессер, до дам - мадонна або монна.

С. 45. Мушатто ді Мессер Гвідо Францезі один з братів Фран-цезі (другого звали Біччо), відомий флорентійській шахрай. Накопичив багато добра, промишляючи лихварством у Франції, зумів вибитись у фінансові радники короля Філіппа Красивого, якого не раз спонукав до протизаконних дій - підробки монет, розбійних нападів на італійських купців тощо. За свою миршаву статуру Гвідо отримав прізвисько Мушатто (mouche - фр. муха).

Боніфацій - мається на увазі папа римський Боніфацій VIII (1294-1301).

Карл Безземельний - граф Валуа (1270-1325), брат французького короля Філіппа Красивого.

«такий собі сер Чеппарелло з Прато» - постать реальна, засвідчена документально. Чепперелло або Чапперелло Дієтаюті із міста Прато був одружений і мав дітей; працював, однак, не нотарем, а збирачем податків і десятин на користь Філіппа Красивого та папи Боніфація VIII. По-італійськи його ім'я, що так нагадує прізвисько, може походити від іменника серро - «поліно», «обрубок» - із додаванням зменшувального суфіксу - arello, або ж бути зменшувальним від Сіаро, деформованої форми імені Jacopo.

С. 46. Костирник - гравець у кості.

С. 47. «...кинуть його у яму, як собаку» - у ями (тобто рови, що оточували браму міста) викидали тіла самогубців, єретиків і відлучених від церкви, а також лихварів.

«Сих ломбардців собачої віри...» - ломбардцями у Франції називали всіх вихідців із Північної Італії, з Тоскани в тому числі. «Ломбардець» було синонімом слова лихвар, яке часто супроводжувалось зневажливим chien - фр. - собака.

С. 54. Парастас - заупокійна служба.

Стихар - верхній одяг церковнослужителів.

Казальниця - амвон, підвищене місце в церкві для проповідника.

С. 55. Святий Чаппеллетто - звісно, ім'я цього «святого» не фігурує в жодному переліку. Однак, у XIV столітті канонізація святих не була ще передана папській курії і виявлялась досить простим, буденним обрядом, як показує Боккаччо у своїй новелі.

Оповідка друга



С. 57. Содомлянський гріх - педерастія.

Хліби духовні - церковні посади і пов'язані з ними прибутки.

C. 57. Симонія - продаж церковних володінь, посад і духовних звань.

С. 58. Клірик - служитель церкви.

Оповідка третя



С. 58. Мельхіседек - розповсюджене єврейське ім'я, що означає «цар справедливості».

Саладін - (Салах-ад-дін, він же Юсуф-аль-Малік-ан-На-сер) - єгипетський султан (1138-1193), засновник династії Аюбідів. У 1187 році оволодів Єрусалимом, що дало привід до третього хрестового походу. Славився своєю толерантністю в справах віри. В час його правління Єгипет в Європі часом називали Вавілонією.

С. 59. Віра агарянська - мусульманська.

Оповідка четверта



С. 61. «Не з-так далеко од наших країв, у Луніджані, був колись монастир...» - автор називає монастир Монтелунго поблизу містечка Понтремолі, що належав Абатству Св. Дзено, але описує події іншого, більш відомого йому самому монастиря Санта Кроче дель Корво (що на горі Капріоне, поруч з містечком Лерічі). Цей заклад, створений у 1176 році і покинутий у 1350-60 роках, належав пізанському Абатству Св. Мікеле.

Дорміторій - спальний покій у монастирі.

С. 62. «...вирішив нагримати на нього добре та й ув'язнити» - кожен монастир мав карцер для ув'язнення монахів, що провинилися.

С. 63. «...служу в законі святого Бенедикта» - мається на увазі чернечий орден бенедиктинців.

Оповідка п'ята



С. 63. Маркізат Монферрато (іт. Monferrato - залізна гора) - середньовічна держава, що містилась між сучасними областями Італії Лігурія і П'ємонт. Утворилась наприкінці X ст., з 1536 р. - під владою мантуанських герцогів Гонзага, у 1631 частково, а у 1713 повністю приєднана до герцогства Савойї і П'ємонту.

«...обачна женщина стережеться полюбити мужчину вищого за неї станом» - канони середньовічної куртуазної поведінки, повністю викладені у трактаті Андреа Каппеллано «Про кохання».

Цікаво, що чоловікам навпаки «радилось» закохуватись у шляхетніших жінок - пор. прим, до стор. 29.

«Маркіз Монферратський, муж доблесний...» - постать історична, це був Коррадо дельї Алерамічі, відомий захисник Константинополя і Тіру. Один з найактивніших учасників III хрестового походу, незадовго до смерті (1192) тримав почесне звання короля Єрусалиму. Однак Коррадо не полишав дружину вдома у Монферрато: на час свого перебування у Константинополі (1187) він удівець. Тут Коррадо одружується з Теодорою, сестрою імператора Олексія, яку потім залишає, одружуючись у 1190 році з Ізабеллою, принцесою Єрусалима. Отже, і в цій новелі Боккач-чо вдається до улюбленого ним прийому поєднання історичних подій і бувальщини з вигадкою.

Храмовий хорунжий (гонфалоньєр) - прапороносець духовно-лицарського ордену, згодом просто почесний титул.

Філіпп Кривоокий - французький король Філіпп Август (1165- 1223), що очолив III хрестовий похід разом з німецьким імператором Фрідріхом Барбароссою і англійським королем Річардом Левове Серце.

Оповідка шоста



С. 65. Чернець-мінорит - член францисканського ордену жебруючих монахів. Уданій новелі Боккаччо, ймовірно, мав на увазі конкретну особу - ченця Міно із Сан Квіріко, інквізитора у Флоренції з 1332, якого за жадібність та негідну поведінку було розжалувано у 1334 році.

С. 66. Епікур - давньогрецький філософ-матеріаліст (342- 270 до н.е.), згідно з вченням якого душа складається з атомів, що після смерті людини розпадаються і зникають.

«...огонь, яким йому загрожували, замінено було ласкаво на хреста...» - тобто спалення на вогнищі було замінено покаянням. Приречені до покаяння мали нашивати на свій одяг полотняного хреста.

Храм Чесного Хреста - мається на увазі церква Санта Кроче у Флоренції - головний осередок францисканців.

Оповідка сьома



С. 67. Бергаміно - можливо, мався на увазі Ніколо на прізвисько Пергаміно, майстерний оповідач, автор твору «Dialogus creaturarum».

Примас - у першій половині XIII століття дуже популярним є Примас Кельнський, автор численних «пісень голіардів» і кількох невеликих поем, написаних латинською мовою, блискучий імпровізатор.

Клюнійський абат - згадки про бенедиктинське абатство Клюні на південному сході Франції і про щедрість його настоятелів часто зустрічаються у середньовічній літературі.

Кане делла Скала - Мессер Кангранде делла Скала (1291 - 1329) - володар Верони, також відомий своєю щедрістю, гостинністю і прихильністю до людей науки і мистецтва. Свого часу прихистив при своєму дворі вигнанця Данте.

С. 68. імператор Фрідерік - Фрідерік II (1194-1250), король Сицилії. Здобув славу заступника і покровителя поетів. Провадив боротьбу з папою та північноіталійськими містами за владу в Італії. Його прихильники звались гібелінами, а прихильники папи - гвельфами.

«Намислив він якось справити в Вероні пишну та розкішну учту...» - серед можновладців було прийнято давати банкети на честь урочистих подій. Відомим був привід перемоги Верони над Падуєю (1328). До двору запрошувалось звично багато усякого люду на потіху володарю - від блазнів до вчених і поетів.

«...сам він із своїми кіньми й челяддю проживається в трактирі» - найімовірніше, Бергаміно зупинився у трактирі на площі Св. Анастазії (на цьому місці і зараз є готель «Дві башти»), де часто заночовували запрошені двору синьйорів делла Скала.

Оповідка восьма



С. 70. Гвільєльмо Борсьєре - (точніше, Гульєльмо) можливо, був реально існуючим дотепником, якого згадує ще Данте у «Божественній комедії» (Пекло, XVI, 70-72), але про нього майже нічого невідомо: лише приблизна дата смерті - початок XIV ст.

мессер Ерміно де Грімальді - прізвище Грімальді належить відомому шляхетному роду Генуї. Але на другу половину XIII століття нікого з родини Грімальді не звали Ерміно, отже ця новела Бок-каччо є, ймовірно, переспівом одного з анекдотів на досі популярну в Італії тему про неймовірну скупість генуезців.

Оповідка дев'ята



С. 72. кіпрський король - першим королем Кіпру був Гі де Лузіньян (1192-1194), відомий своєю безхарактерністю і нездатністю до правління. В дійсності, на відміну від того, що писав Боккаччо, кіпрський король так і не зміг позбутися своїх вад.

Готфрід Бульйонський (1061 - 1100) - герцог Долішньої Лотарингії, очолив І хрестовий похід (1096-1099), коли було відвойовано Єрусалим.

Оповідка десята



С. 73. Маестро Альберто з Болоньї- ймовірно, Боккаччо мав на увазі відомого лікаря Альберто дей Дзанкарі, який народився близько 1280, дипломувався у 1310, практикував у місті Равенна, а потім викладав у Болонському університеті. Останнє, що про нього знаємо - заповіт, написаний ним 15 серпня 1348 року. Був двічі одружений, другу дружину звали саме Маргарита.

С. 74. Мальгеріда де Гізольєрі - Пзольєрі - відома болонська родина, у відомостях про яку, однак, не було знайдено імені Мальгеріда - болонського варіанта Маргарити.

С. 79. балада (від іт. ballata < ballare - танцювати) - лірична пісня, під яку часто танцювали.

ДЕНЬ ДРУГИЙ



С. 80. «Уже сонечко світлом своїм день новий усюди розсвітило і пташки, веселих пісень у зеленому вітті вищебечуючи...» і далі по тексту - характерне для багатьох інтродукцій «Декамерону» авторське звернення до буколічного топосу - опису чудового місця на лоні природи. Схожий пейзаж знаходимо в одному з сонетів Боккаччо («Навколо джерела, серед зелених лук...»).

Оповідка перша



С. 80. Мартелліно (а також Стеккі і Маркезе) - флорентійські паяци, досить вуличного рівня.

Святий Гендрік (точніше, Арріго) із Тревізо (або з Больца-но) - Арріго Блаженний, у день смерті якого (10 червня 1315) і справді відбувалися всі дива, про які йдеться в новелі. Подробиці його життя, подзвін і навіть зцілення паралітика (справжнє!) - реальні події. Мощі Арріго Блаженного і зараз знаходяться у Соборі Тревізо.

С. 81. «...на плацу повно німців» - точніше, не німців, а співвітчизників Арріго, мешканців прикордонного з німецькими землями міста Больцано.

C. 83. суплікатор - прохач, скаржник.

Сандро Аголанті - Аголанті - прізвище відомої флорентійської родини, вигнаної із Флоренції у другій половині XIII ст.; деякі документи початку XIV ст. згадують про Аголанті, що мешкали у Тревізо та Венеції разом з іншими флорентійцями-банкі-рами, які витіснили в цій сфері діяльності місцевих євреїв.

С. 84. «...мав велику силу при синьйорові» - історична неточність: з грудня 1312 року в Тревізо не було синьйора, отже мається на увазі, мабуть, бургомістр Манно делла Бранка да Губбіо.

Оповідка друга



С. 84. Рінальдо д'Асті - містечко Асті на Півночі Італії (сучасна область П'ємонт) було важливим торговельним центром, а ім'я Рінальдо досить часто зустрічалося в тих краях. Однак, можливо, автор мав на увазі і одного з флорентійських купців, яких було багато у Феррарі і Болоньї.

Кашель Гвільєльмо - укріплене містечко між Феррарою і Есте, на половині шляху до Верони. Тут Боккаччо зупинявся під час своїх подорожей по Венето і Романьї.

«...де буває, святому Юліанові не помолившись...» - святий Юліан - шанований у середні віки покровитель мандрівників, що забезпечував їм у шляху гостинність пристанища і теплу ночівлю.

Феррарський маркіз Ацца - мається на увазі Аццо VIII, володар Феррари, що помер у 1308 році.

С. 85. Сольдо - мідна монета вартістю '/20 флорина; динар - Уі2 частина сольдо.

«...за упокій отця і матері святого Юліана» - згідно з легендою, батьки помилково були вбиті Юліаном. Щоб спокутувати гріх, він стає лікарем.

С. 86. «...після недавньої війни околиця тая пусткою лежала» - йдеться про війну 1305-1307 років між Аццо VIII і його братом Франческо.

Оповідка третя



С. 90. Ламберті - багаті флорентійські купці. У XIII-XIV ст. флорентійці досить часто торгували і лихварювали в Англії, однак, в цій новелі імена реальних осіб та історичні події примхливо перемішались з вигадкою, і точно стверджувати можна лише те, що в основу оповіді лягла популярна казка про молодика, що багатіє, покоривши серце таємної королівни.

С. 92. усобиця між королем та його сином - війна між англійським королем Генріхом II (1154-1189) і його первістком, принцом Генріхом.

білий абат - абат, що, маючи цей титул, не стояв ще на чолі певного монастиря.

С. 94. «...їду отеє до папи...» - мається на увазі папа Олександр III (1159-1181), який мав досить тісні, хоч і не прості стосунки з Генріхом II. Саме він у 1174 році сприяв замиренню між королем Генріхом II і сином.

«... хотів оддати мене, молодую, за шотландського короля, старезного діда» - мабуть, за Вільгельма Лева (1143-1214), який, однак, на час розгортання сюжету новели ще не був старезним дідом.

Оповідка четверта



С. 96. - Ландольфо Руффоло - родина Руффоло і справді жила в XIII - XIV ст. у Неаполі, Мольфетті і Равелло, в останньому - досить заможна та іменита її гілка, що мала зв'язки з Анжуйським двором. Історія такого собі Лоренцо, сина купця Маттео Руффоло, що торгував з Грецією та Єгиптом, ймовірно надихнула Боккаччо на створення цієї новели. Лоренцо після багатьох життєвих перипетій також робиться корсаром, але справжня історія має сумний кінець - Лоренцо ув'язнюють і він помирає в 1291 році.

С. 97. «...морське узбережжя між Реджо та Гаетою» - узбережжя Тірренського моря між двома містами Південної Італії (охоплює частину Кампаньї і Калабрії).

Равелло - містечко в області Кампанья, яке й зараз є одним з наймальовничіших куточків Середземномор'я. Тут жило багато друзів Боккаччо, а серед архітектурних пам'яток і досі зберігся собор, який відвідував письменник.

«...купив собі невеличке корсарське суденце...» - корсарське ремесло в ті часи не вважалось ганебним.

«Як надплив він уже до Архіпелагу...» - маються на увазі острови у Егейському морі.

генуезька барка - торговельне одномачтове судно.

Царгород - Константинополь, теперішній Стамбул.

C. 98. Кефалонія - острів у Іонічному морі.

С. 99. Бріндізі - місто в Апулії, області Південної Італії.

Трані - ще одне апулійське місто, що мало велике значення в епоху панування на півдні Італії норманів і швабів. Ймовірно, ці місця були добре відомі Боккаччо.

Оповідка п'ята



С. 100. Андреуччо з Перуджії - документально засвідчена особа, був кур'єром Аденольфа Аквінського, потенційного батька Ф'ямметти - коханої Боккаччо.

«...дівчина сицилійка, молода та хороша» - у Неаполі XIV ст. мешкало досить багато сицилійських куртизанок.

С. 101. вулиця Скверний Кут - по-іт. Malpertugio, квартал у портовій частині Неаполя, де містились торгівельні склади і при-тони. Недалеко від нього був банк, в якому працював молодий Боккаччо.

С. 113. Джірдженті - місто в Сицилії, сучасна назва якого - Агрідженто.

гвельфи - прибічники королів Анжуйських, яких було вигнано із Сицилії у 1282 році після Сіцилійської вечерні.

король Карл - Карл II Анжуйський, неаполітанський король, противник Фрідеріка II. Помер у 1309 році.

Король Фрідерік - Фрідерік II Арагонський, король Сицилії з 1296 по 1337 рік.

С. 105. мадонна Фйордаліза - саме в цьому кварталі проживала така собі сицилійка на ім'я Флора; можливо Боккаччо обіграв схожі «флористичні» мотиви імен (fiordaliso - по-іт. волошка), а може це натяк на більш відому особу - сицилійську куртизанку Янкофйоре (по-сицилійськи - Біла Квітка).

С. 107. Каталонська вулиця - вулиця, що вела з порту до верхнього міста; під час панування Карла II там і справді мешкало багато каталонців.

Скарабоне Буттафуоко - мається на увазі реальна особа, сицилієць, прибічник Анжуйських королів. Прізвисько Скарабоне (по-іт. Scarabone - таракан) пояснюється тим, що так тоді називали в Неаполі нічних злодіїв.

орнати - парадний одяг церковного служителя.

Філіппо Мінутоло - архієпископ Неаполя, помер 24 жовтня 1301 року.

С. 108. синьйорія - міська управа.

С. 110. «...повернувшися поспішно до Перуджії із перснем» - новий «здобуток» не просто компенсував збитки Андреуччо: коштовний камінь рубін, вправлений у перстень, у середні віки був ще й символом щастя.
2010-07-19 18:44 Читать похожую статью
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © Помощь студентам
    Образовательные документы для студентов.